Опубликовано июня 15, 2017 | Рубрики: Бдим за нардепами, Все статьи, Политика, Украина

Таємний список коаліції від Андрія Парубія. Епопея триває?

Картинки по запросу Таємний список коаліції від Андрія Парубія. Епопея триває?Суд відмовив у задоволенні позову Голови політичної партії «Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна» до Голови Верховної Ради Андрія Парубія щодо зобов’язання останнього оприлюднити списки учасників коаліції.

Історія питання

14 квітня 2016 року Верховна рада України обрала головою Уряду Володимира Гройсмана та затвердила новий склад Уряду.

Згідно ч. 8 ст. 83 Конституції України внесення пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем’єр-міністра України та щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України належить до повноважень коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, тобто саме коаліція формує Уряд.

Погодьтесь, від Кабінету Міністрів залежить дуже багато – це і економічна частина розвитку держави, соціальна складова, визначення вектору руху у міжнародних відносинах, питання обороноздатності держави. Фактично, рішення, що приймаються Урядом, впливають на життя кожного громадянина України, то ж процес його формування повинен бути відкритим та зрозумілим. Крім іншого, виборець повинен знати – хто персонально із народних обранців, котрим виборець делегував право на прийняття політичних рішень, бере участь у формуванні Кабінету Міністрів.

Вже 18.04.2016 Голова ВРУ Парубій А.В. на офіційному брифінгу заявив: «За тими документами, які мені подавав апарат на момент голосування, було 237 членів коаліції. Але з огляду на те, що сім народних депутатів склали депутатські повноваження… у зв’язку з призначенням їх до уряду, є 230 членів коаліції». Далі спікер додав, – «якщо у нас буде вимога щоб надати їх (членів коаліції) поіменно, я попрошу у апарату необхідні документи і я ці документи публічно покажу».

Дивитись відео ТУТ.

Отже, за словами Андрія Парубія, станом на 14.04.2016 у нього були і списки і повна інформація щодо персонального складу коаліції, яка була надана йому Апаратом ВРУ.

Звичайно ж, суспільство зацікавилось обіцянкою Голови ВРУ, оскільки, після складання повноважень народними депутатами, які ввійшли до створеного 14.04.2016 Уряду, виникло питання щодо реальності необхідної для передбаченого Конституцією мінімуму кількості народних депутатів (226), які ввійшли до складу коаліції. Критичним також став і вихід із парламентської коаліції трьох учасників –  Радикальної партії Ляшка, Об’єднання “Самопоміч» та ВО «Батьківщина», адже після їх виходу в коаліції залишились лише БПП та Народний фронт.

Окремо слід вказати також на те, що самою Угодою про коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» від 27.11.2014 зазначено: «Ця Угода про коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» у Верховній Раді України восьмого скликання (далі Коаліційна угода) укладена учасниками Коаліції депутатських фракцій, до складу якої входять більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, які підписали цю Коаліційну угоду» (стор. 3 Угоди про коаліцію, Додаток 3).

В «Преамбулі» Угоди про коаліцію зазначено: «Ми, народні депутати України, підписали цю Коаліційну угоду у Верховній Раді України восьмого скликання…» (стор. 3 Угоди, Додаток 3).

Таким чином, згідно з текстом самої Угоди про коаліцію, її (Угоду) мали підписувати всі народні депутати України, які ввійшли до складу коаліції депутатських фракцій. За положеннями документу, при входженні нових членів (чи фракцій чи окремих депутатів) до коаліції, вони також мають підписувати Угоду та подавати відповідну заяву.

В документі, який розміщений на офіційному сайті Верховної Ради України, на останній сторінці Угоди про коаліцію (стор. 77 Угоди, Додаток 3) містяться підписи лише Голів депутатських фракцій, які ввійшли до складу коаліції 27.11.2014.

Цікавим є також те, що входження окремих позафракційних депутатів до коаліції взагалі не передбачено Угодою, адже Розділом Б Угоди «Регламент Коаліції», не передбачено входження до коаліції позафракційних депутатів та зазначено, що «з огляду на принципові політичні розбіжності приєднання до Коаліції депутатської фракції політичної партії Опозиційний блок є неможливим». Тобто, згідно положень Угоди, до коаліції може приєднатись лише фракція народних депутатів.

Заради об’єктивності слід вказати також на те, що в 2010 році Конституційний суд України у своєму рішенні №11-рп /2010 вказав, що окремі народні депутати України, зокрема ті, які не перебувають у складі депутатських фракцій, мають право брати участь у формуванні коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України. Тобто, не дивлячись на відсутність в Угоді положень про входження до коаліції позафракційних депутатів, все ж таки теоретично таке входження можливе.

Отримати від Апарату ВРУ чи від Голови ВРУ Андрія Парубія інформацію про персональний склад коаліції, починаючи з моменту обрання нового складу Уряду  14.04.2016, не дивлячись на запити журналістів, громадськості та народних депутатів України, не вдалось нікому. Судячи із однотипності відповідей на запити, Апарат ВРУ та Голова Парламенту починаючи вже з 14.04.2016 зайняли досить просту позицію: «списки не отримували, оскільки подання таких списків не передбачено законодавством».

Не дивлячись на відсутність «списків коаліції» про яку повідомляв Апарат ВРУ, спікер Андрій Парубій продовжував твердити про те, що йому достеменно відомо про реальність коаліції та про її персональний склад. То ж Микола Томенко вирішив також запитати у Апарату ВРУ та безпосередньо у Голови ВРУ щодо оприлюднення списків народних депутатів, які підписали угоду про коаліцію. Звичайно ж дива не сталося, – у наданні запитуваної інформації було відмовлено з тих підстав, що:

  1. Списки до Апарату ВРУ не надходили;
  2. Організація діяльності коаліції депутатських фракцій будь-яким законодавчим актом, в тому числі й Регламентом Верховної ради України, не передбачена.

 

 

Дійсно, порядок формування коаліції депутатських фракцій регулювався Регламентом Верховної ради України,  однак Глава 12 Регламенту, яка регулювала такий порядок, була виключена відповідно до Закону України «Про внесення змін до Регламенту Верховної ради України» від 08.10.2010 № 2600-VI.

Але виникає цілком логічне запитання: яким чином Голова Верховної Ради дізнався 14.04.2016 року про те, що існує достатня кількість народних депутатів, які підписали Угоду про коаліцію та увійшли до парламентської коаліції (це безпосередньо передбачено Угодою та ст. 83 Конституції України)? І звідки Голова ВРУ бере інформацію про теперішній склад коаліції?

Судова справа. Що встановив суд?

01 лютого 2017 року Микола Томенко звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Апарату Верховної Ради України щодо зобов’язання оприлюднити списки народних депутатів України, які підписали та станом на 17.01.2017 року були учасниками Коаліції депутатських фракцій «Європейська Україна». В подальшому відповідач за позовом був змінений на Голову Верховної Ради України.

Розгляд справи тривав майже 4 місяці і 18 травня 2017 року була прийнята постанова по справі, якою у задоволенні позову було відмовлено. Саме рішення суду не стало несподіванкою, але під час розгляду справи та у самій постанові були встановлені досить таки цікаві факти, про які зазначимо далі.

Отже, суд, написавши на 9 аркушах постанову, основна частина якої зводиться до викладення обставин справи та цитування норм законодавства, встановив наступне (абзаци 4-6 стор. 8 постанови).

«В ході розгляду справи відповідач та його представник у письмовому та усному порядку не підтвердили обставини створення під час роботи Верховної Ради України, її органів та Апарату Верховної Ради України документації щодо поіменного списку народних депутатів України, які підписали угоду про коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» від 27.11.2014, та/або станом на день надання відповіді на звернення позивача від 17.01.2017 входили до складу цієї коаліції.

Зокрема, у своєму листі від 24.03.2017 № 01/06-135 (71605) Голова ВРУ Парубій А.В. повідомив суд, що списки народних депутатів України, які створили коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» йому від Ради Коаліції як Голові ВРУ не передавалися. Після вилучення відповідних норм із Регламенту Верховної Ради України Законом України «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України» від 08.10.2010 № 2600-VI, чинним законодавством не передбачено обов’язкового формування списку з підписами народних депутатів України, які входять до складу коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України.

Листом від 07.04.2017 № 30/6-182 (84016) Перший заступник керівника Апарату ВРУ Боднар П.О. повідомив суд, що після вилучення Законом України «Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України» від 08.10.2010 № 2600-VI з тексту Регламенту Верховної Ради України положень з питання діяльності коаліції депутатських фракцій Апарат ВРУ не уповноважений вести у будь-якій формі облік щодо складу та роботи коаліції, та відповідно створювати документацію про це. Також відомості про склад та діяльність коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України наразі не передбачені серед видів інформації, якою володіє Апарат ВРУ (перелік таких відомостей відповідно до вимог ч. 5-1 ст. 15 Закону № 2939-VI розміщено на офіційному сайті Верховної Ради України у розділі «Доступ до публічної інформації»,  http://iportal.rada.gov.ua/documents/dostpubinfo/45916.html)».

Ось сам лист Голови ВРУ, про який йдеться в постанові суду.

Як вказує в документі А.Парубій: «На пленарному засіданні Верховної Ради України 14 квітня 2016 року уповноважені представники від фракцій ПАРТІЇ «БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА» народний депутат України Луценко Юрій Віталійович та від політичної партії «НАРОДНИЙ ФРОНТ» народний депутат України Бурбак Максим Юрійович повідомили народних депутатів України про необхідну відповідно до ст. 83 Конституції України кількість народних депутатів України, які увійшли до Коаліції депутатських фракцій «Європейська Україна».

14 квітня 2016 року Верховна Рада України обрала мене Головою Верховної Ради України і я був особисто ознайомлений з інформацією щодо народних депутатів України, які входять до Коаліції депутатських фракцій «Європейська Україна».

Таким чином, за твердженням А.Парубія, про те, що необхідна для коаліції кількість народних депутатів існує, йому стало відомо зі слів представників БПП та Народного фронту.

Хто особисто і яким чином в подальшому ознайомлював його з «інформацією щодо народних депутатів, які входять до Коаліції» А.Парубій далі не вказує. З чого можна зробити висновок, що новоспечений Голова Верховної Ради України просто повірив на слово представникам двох фракцій. Той факт, що жодних списків та інформації щодо кількісного та персонального складу коаліції Голові ВРУ не передавались встановлено також і безпосередньо в рішенні суду.

А оскільки ні в Конституції ні в Регламенті ВРУ безпосередньо не передбачено обов’язок Голови ВРУ перевіряти інформацію та встановлювати факт наявності необхідної кількості народних депутатів для створення коаліції, то спікер вважає, що такі дріб’язкові справи не є його компетенцією та обов’язком.

Як цікаво, правда? Зрозуміло, звичайно ж, що людям потрібно довіряти. Тим паче в роботі вищого законодавчого органу держави. Зі сторони це, мабуть виглядало так:

– Шановні, у нас є коаліція, ми от удвох є тому свідками! То ж давайте вже голосувати!

– Хлопці, точно є, не обдурите?

– Та ось вам хрест, все єсть, не сумнівайтесь.

– А, ну тоді ОК.

До речі, суд не надав жодної оцінки доводам позивача про те, що відповідно до Конституції України та Регламенту ВРУ, до повноважень Голови Верховної Ради України належить, зокрема, організація роботи Верховної Ради України, координація діяльності її органів та організація роботи апарату Верховної Ради України. Формування коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України є складовою частиною роботи вищого законодавчого органу України, а отже саме Голова ВРУ зобов’язаний контролювати порядок створення та діяльності коаліції, а сама інформація щодо діяльності коаліції має бути у розпорядженні Голови ВРУ.

За логікою ж відповідачів, з якою погодився суд, якщо в законі безпосередньо не написано про те, що Голова ВРУ чи Апарат ВРУ зобов’язані здійснювати повноваження на здійснення організаційного, документального та іншого забезпечення діяльності коаліції депутатських фракцій, то й, власне, знати про персональний та кількісний склад такої коаліції вони не повинні.

Тобто, ніякий орган державної влади не може володіти та не зобов’язаний перевіряти інформацію щодо наявності чи відсутності коаліції у Верховній Раді. Навіть сама Верховна Рада не знає, хто є в тій коаліції і чи була ця коаліція взагалі. Дійсно, для чого забивати собі баки такими дрібницями, – адже уповноважені від фракцій оголосили що є коаліція, і цього досить.

Так само, на думку Голови ВР та суду, інформація про склад коаліції не є публічною, а отже і не підлягає обов’язковому оприлюдненню. Для чого громадянам морочити собі голову такими питаннями? Сказали що є, значить є. Просто класичний варіант втілення в життя діалогу із колись відомого кінофільму: «Бачиш ховраха? – Ні. –І я не бачу. А він є».

Знаковим є також те, що після подання позову до суду, Андрій Парубій перестав говорити про те, що у нього є списки учасників коаліції, а натомість почав стверджувати, що це не його компетенція перевіряти чи існує коаліція взагалі:

«списків нема, повноваження не наші. Але коаліція є!»

«повноважень рахувати нема. А коаліція є!»

От так от. Голова ВРУ знає точно, що коаліція була, є, і буде. Але точно сказати, хто в тій коаліції не може, бо не має повноважень рахувати, та і не зобов’язаний цього робити. Але вона точно є. Така собі коаліційна рекурсія від спікера.

Чорна кішка в темній кімнаті

За афоризмом Конфуція – дуже важко знайти в темній кімнаті чорну кішку, особливо якщо її там немає. Пошуки списків коаліції тривають, але у всій цій історії поки що зрозуміло одне – влада за звичкою «включає дурника».

Ми звикли, що підіймаючи тарифи, ціни або ж впроваджуючи непопулярні реформи, влада завжди «опирається на європейський досвід». Але, коли справа стосується самих посадовців, вони чомусь забувають про «європейські цінності» та критерії як політичної відповідальності так і засади відкритості влади, які діють в демократичному суспільстві. Цікаво, як довго протримався б у європейській політиці посадовець не найнижчого рангу, який офіційно повідомив про наявність у нього певної інформації та пообіцяв її надати всім бажаючим, а потім сказав, що нічого подібного не було і взагалі, всі ці питання недоречні?

Метою отримання інформації про списки народних депутатів, які підписали коаліційну угоду, є зовсім не намагання поставити під сумнів легітимність Уряду Володимира Гройсмана, а отже галас на рахунок «зрада», «п’ята колона» та «шатуни» тут не доречний. Інформація про поіменний склад коаліції потрібна для того, щоб суспільство розуміло, хто саме з народних обранців взяв на себе політичну відповідальність за подальший розвиток країни. Також, ненадання такої інформації громадянам відверто демонструє неповагу влади до власного народу та порушує право людини на доступ до інформації.

Результат судового розгляду підтвердив дві речі:

по-перше, формування коаліції відбулось за незрозумілими правилами та взагалі ніяк не контролювалось Головою Верховної Ради України, конституційним обов’язком якого є саме організація та контроль за діяльністю вищого законодавчого органу країни;

по-друге: Голова ВРУ, м’яко кажучи, дозволяє собі говорити неправду та давати обіцянки, які не збирається виконувати. 

Хоча, з другим висновком нічого дивного немає – враховуючи величезний досвід участі у виборах, народні обранці є гросмейстерами в озвучуванні обіцянок, які ніхто не збирається виконувати.

Віктор Марусиченко, юрист Громадського руху «Рідна країна»


Последние 10 статей на сайте"

\
↑ Top
copyright © 2017 Частный Некоммерческий Информационно-Популистский Сайт (ЧНИПС). All Rights Reserved