Замість того, щоб додавати і множити, українська влада віднімає і ділить

У статті Справжня собівартість газу я писав, що українська державна влада приховує інформацію про реальну структуру собівартості газу, призначеного для споживання населенням. І досі мені не траплялися у ЗМІ підтверджені документально дані з цього приводу. Також я не бачив і не чув заяв офіційних осіб, які озвучили б цифри, що підтверджують встановлені для населення тарифи на блакитне паливо.

Спеціальна комісія Верховної Ради наразі не змогла ні підтвердити, ні спростувати справедливість тарифів, повідомляючи, що члени комісії так і не отримали від виконавчої влади достатньо матеріалів, щоб зробити остаточні висновки. А ті відомості, які комісія отримала, мають суперечливий характер.

При цьому і держкомісія з регулювання тарифів (НКРЕКП), і прем’єр-міністр стверджують, що тарифи економічно обґрунтовані. І навіть збираються провести аудит силами найзнаменитіших у світі аудиторських компаній.

Ще раз звертаю увагу, що представники і виконавчої, і законодавчої влади з разючою завзятістю не бажають оприлюднювати інформацію про те, яка ж реальна собівартість енергоресурсів. У згаданій вище статті я опублікував повний текст свого запиту в НКРЕКП про структуру собівартості газу, що постачається населенню. І ось нарешті отримана відповідь (документ дивіться наприкінці статті).

Думаю, що публікація цього документа не порушує державну таємницю. По-перше, тому, що така інформація не може бути таємницею. По-друге, я вказав у запиті, що вважаю себе незалежним журналістом.

Не стану обтяжувати читача докладним аналізом документа, залишу це експертам відповідного профілю, а тут хочу звернути увагу на кілька моментів.

Насамперед, наведу результат розрахунку, зробленого на підставі витягнутої з документа інформації. Держкомісія з регулювання тарифів погодилася з собівартістю товарного газу, який видобуває державна компанія «Укргазвидобування» і постачає компанії «Нафтогаз України» розміром 320,16 грн за тисячу кубометрів. Ось розрахунок цієї цифри.

У відповіді НКРЕКП, зазначено:

«У структурі ціни на товарний природний газ власного видобутку по ПАТ “Укргазвидобування” розрахункова повна собівартість товарного газу власного видобутку для реалізації НАК “Нафтогаз України” прийнята на рівні 1 492,66 грн за 1000 м3, у якій:

– єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування 10,81 грн  за 1000 м3;

– рентна плата за користування надрами – 1 152,27 грн за 1000 м3;

– плата за землю – 0,23 грн за 1000 м3;

– інші податки , збори і платежі за рахунок собівартості – 2,28 грн за 1000 м3.

Розрахунковий прибуток – на рівні 97,34 грн за 1000 м3,

Податок на прибуток – на рівні 17,52 грн за 1000 м3».

Не беруся судити, наскільки правильно визначена затверджена НКРЕКП собівартість 1 492,66 грн за 1000 м3. Зроблю сміливе припущення, що правильно, без корупційних та інших накруток.

Застосуємо нескладні арифметичні дії. Для початку порахуємо бюджетну складову в собівартості кожної тисячі кубометрів блакитного палива:

рентна плата + плата за землю + податок на прибуток + інші податки і збори = 1 152,27 + 0,23 + 17,52 + 2,28 = 1172,5 грн.

(Єдиний соціальний внесок було б несправедливо вважати доходами держбюджету, оскільки цей внесок служить джерелом наших лікарняних, пенсій, допомоги по безробіттю та інших страхових виплат громадянам).

Віднімемо доходи держбюджету із затвердженої собівартості і отримаємо ті кошти, які дістаються безпосередньо «Укргазвидобуванню»:

1 492,66 – 1172,5 = 320,16 грн за 1000 м3

Названа цифра вказує, скільки отримує «Укргазвидобування» з відрахуванням прибутку компанії і коштів, які потрапляють до державного бюджету.

А тепер визначимо ціну газу як товару. Тобто ту ціну, яку «Укргазвидобуванню» сплачує «Нафтогаз України».

НКРЕКП своєю постановою №502 від 03.03.2015 встановила ціну на товарний природний газ власного видобутку для ПАТ «Укргазвидобування» на рівні 1590 грн за 1000 кубометрів (без урахування ПДВ). Як відомо, ця постанова набрала чинності з 1 квітня цього року.

З урахуванням ПДВ (20% від 1590 це 318 грн), ціна виходить 1908 грн.

Крім того, в Україні діє збір у вигляді цільової надбавки до чинного тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності. Для населення цей збір встановлено на рівні 4% (63,6 грн). З урахуванням цього збору отримуємо ціну 1971,6 грн.

Як сказано вище, крім ПДВ та згаданого цільового збору, у собівартість газу власного видобутку входять податки та інші платежі до бюджету розміром 1172,5 грн.

Тепер все підсумуємо і отримаємо: 1172,5 + 318 + 63,6 = 1554,1 грн.

Якщо ще врахувати, що в ціні враховано прибуток «Укргазвидобування» розміром 97,34 грн, яка належить власнику підприємства (тобто теж державі), то вийде, що при купівлі кожної тисячі кубометрів українського газу українці віддають державі 1651,44 грн, що становить 83,76% від ціни.

Зауважимо: йдеться про чисту ціну газу українського походження без врахування витрат, прибутку та податків «Нафтогазу», тарифів на транспортування магістральними та розподільчими газогонами і постачання кінцевим споживачам. А в цих тарифах теж є бюджетна складова, яку, на жаль, НКРЕКП в своєму листі не вказала.

Враховуючи, що на поточний рік «Укргазвидобування» планує викачати з надр 12,8 млрд кубометрів, то виходить, що уряд з цього отримає від громадян приблизно 21 млрд грн.

З цього видно, що політику держави у сфері енергозабезпечення населення важко назвати просякнутою турботою про народ. Але це ще не всі висновки. З цих цифр видно, що влада дотримується принципу «забрати і поділити». Тобто вилучити у громадян якомога більше коштів, закумулювати їх у державному бюджеті, а потім частину цих грошей повернути людям, але на свій власний розсуд. Наприклад, у вигляді субсидій.

Можливо, саме тому державні джентельмени й леді так старанно уникають оприлюднення цих даних? Особисто мені здається, що було б чесніше відкрито сказати, що з державними фінансами великі проблеми, і немає іншого шляху вийти з ситуації, як за допомогою залучення до бюджету народних грошей. І один із способів це зробити – така тарифна політика.

Ще кілька слів про міжнародний аудит щодо обґрунтованості тарифів. Я не перший, хто висловлює сумнів у доцільності такого аудиту. Наприклад, директор громадської організації «Публічний аудит» Максим Гольдарб у статті Гольдарб: международный аудит тарифов ЖКХ Украины – это очередное шоу дуже критично оцінив таку ініціативу уряду.

«За всіма цифрами, які до недавніх суперечок публікував “Нафтогаз”, газу українського видобутку на споживання саме громадянами цілком достатньо. Цього вистачить і на побутові потреби, і на виробництво теплоенергії для населення. По-друге, собівартість українського газу апріорі не може бути вищою за собівартість російського газу. І третє. Ми не говоримо про те, що газ українського виробництва потрібно продавати на шкоду газодобувній державній компанії або на шкоду оподаткуванню. Ні, ні в якому разі. Але ціна має бути розумна. І коли починаєш розкладати ці 7200 гривень, то з’ясовується, що близько 3500 з цієї ціни – це гроші, які підуть на “Нафтогаз”. Питання – навіщо?», – зазначає Максим Гольдарб.

І хоча ця поважна людина розглядала вказане питання у дещо іншому ракурсі, я приєднуюсь до такої думки.

Чого варто чекати від іноземних аудиторів? Вони сумлінно перевірять собівартість енергоресурсів і зроблені на підставі українського законодавства розрахунки. Не виключено, що в цих розрахунках можуть виявити невеликі похибки, але в цілому вони будуть відповідати чинній у країні правовій базі. Саме закони України визначають ті призначені держбюджету суми, які закладаються в ціну. Основний їхній обсяг становлять рентна плата, ПДВ і так звана цільова надбавка. Звідки взялися ці закони? Їх запропонував уряд, ухвалила Верховна Рада, підписав президент. Ось ті державні інституції, які підтримують нинішню політику ціноутворення. Чи зацікавлена ??хоча б одна з них у зміні політики?

Олександр Онищенко

Документ: